Вірші про звірят

***
Маленьке Ведмежатко
У тихому ліску
Вивчає разом з татком
Абетку нелегку.
Старається щосили,
Він літери писать.
А мама вже навчила
Синочка рахувать.
І лиш загляне літо
У книжечку нову,
Піде ведмедик вчитись
У школу лісову.

***
Віслючок маленький
Має довгі вуха,
Щоб матусю-неньку
Ними гарно слухать.
З китичкою хвостик
І міцненькі ніжки,
Невеличкий зростом,
Тільки впертий трішки.
Як не схоче слухать –
Стане на доріжці:
І не чують вуха,
І не ходять ніжки.

ЩО ЛЮБЛЯТЬ ПОРОСЯТА

Поросята-малюки
Люблять дуже-дуже
Мити хвостики й бочки
В дощовій калюжі.

Люблять ритися в землі,
Корінці збирати.
Непосиди ці малі,
Дуже люблять гратись.

Галасливі і прудкі,
Їх не змусиш сісти.
Люблять слухати казки
І смачно поїсти.


***
В Австрaлії дaлeкiй, дe нaвiть в зимку спека,
живуть нa eвкaлiптaх вeдмeдики малі.
Вiд осeнi до літа сидять нa eвкaлiптaх,
їм, мaбуть, нe цiкaво гуляти по землі.
Скaжу вам, щоб ви знали, вeдмeдiв звуть коaли,
щe сонечко нe встaло, а в них ужe обiд.
Вeчeря нa світанку i знoву спaти. Зрaнку
до сaмогo смeркaнку будити їх нe слiд!
Зaморськi цi вeдмeдi потішнi i кумeднi,
не люблять зовсiм мeду, ну що зa дивинa!
Вiд осeнi до лiтa їдять дорослi й діти
листочки eвкaлiптa оцe тaк новинa!

***
Ой, погляньте: їжачок
назбирав десь колючок!
В будячка, чи у шипшини,
чи в зеленої ялини?
Засміявся їжачок:
– Не збирав я колючок:
кожушок із голочками
купувала мені мама.

***

Загубило Білченятко
білу шубу й білу шапку
і тому руденьку носить.
А ще має рудий носик,
вушка, хвостик, навіть лапки,
а біленького – ні латки!
Подивився й каже татко:
– Вийшло справжнє Руденятко!

***
Тато Жук і Жук-синочок
поспішають у садочок.
Вихователька-Жучок
вже чекає діточок.
«Жу- жу- жу,» - навкруг лунає
наш Жучок цю пісню знає,
вміє навіть рахувати.
«Молодець,» - радіє тато.
Бач, старається малюк -
буде з сина справжній Жук!

***
Посміхнувся їжачок.
Хвостик має ховрашок.
Кошенятко, білченятко
і маленьке мишенятко.
Та ні в кого, кожен знає,
голочок, таких немає.

***
Білочка збирається
до бабусі в гості.
Старанно вмивається,
причісує хвостик.
Кладе до торбиночки
лісові горішки,
гілочку ожинову
і велику шишку.
Скік та скік по гілочці -
хвилинки не згає.
Бабусенька білочка
внученьку чекає.

***
Плете павучок павутинку
нанизує сонця краплинки.
Готує берізці стрункій
ранковий даруночок свій.


***
Усі діти добре знають:
рибки в вирій не літають,
не ховаються до нірки,
не спускаються із гірки.
-Де ж вони?- питає Катя.
-Заховались під латаття.

***
За полeм у лiсочку
Пiд молодим дубочком
Бiля своєї хaтки
Зiбрaлись лисeняткa.
А поруч тaто й нeнькa
Мaлят своїх рудeньких
Нaвчaють цілий рaнок:
Що добрe? Що погaно?!
Як нiрку швидко рити,
Як хвостик чeпурити,
Як стaти спрaвжнiм лисом,
Ще й нaйхитрiшим в лiсі
Лише однe мaлята
Нe в змозi зрозумiти,
Чому нe рaдить тaто
З зайчатами дружити?

***
В літній день серед ставочка,
Сидить Жабка на листочку,
На листочку-човнику,
Гріється на сонечку.
Лапки й спинку вигріва,
Гарну пісеньку співа.
Про ставочок, про хатинку,
Про замріяну хмаринку,
Та чомусь усі слова:
- Ква-ква-ква та ква-ква-ква!

***
Бігло Курчатко,
Схопило кульбабку,
і, гляньте, це ж треба,
злетіло до неба!

***
Воду з річки, мов компот,
П’є маленький бегемот.
П’є і в ранці і в обід,
вже як м’ячик став живіт.

***
В мами качки справ багато:
Полічити каченяток,
Своїх донечок, синочків,
Разом з ними попірнати,
Смачну ряску відшукати,
Врешті можна відпочити.
Покупати у ставочку.
Знову всіх перелічити...